Шкільне подвір’я в білім серпанку.
Червоні кетяги горобини.
Палають теплом у зимовім ранку.
Снігом укриті стежки й двори,
Тиша навколо — мов подих казки.
Ліцей стоїть, мов надій оберіг,
Під небом сірим, спокійним, ясним.
Горобина — краплина життя,
Серед зими — як промінь весни.
І серце відчуває без слів:
Тут починаються мрії й шляхи.